Втрата віри в себе... - вопрос №881599

Добрий вечір… Хочу написати те що накупилось на душі і про що не разказую нікому… Знаєте в мене так сталося в житті, що я не лідер, не шустренька дівчинка, де всюди встигає… Але я завжди хотіла і хочу стати кращою ніж є… Але в мене не має талантів, не смикалки такої шустрої і взагалі я більш спокійна, сором'язлива, але емоційнадівчина… Мені 18 років я навчаюся, в мене є друзі, але саме більш них в моєму гуртожитку… Знаєте я останім часом думаю що я гірша за всіх, що зі мною не цікаво спілкуватись людям і я взагалі дурна… Я розумію що в мому віці нема на що жалітись, в мене є руки, ноги, голова, я здорова, не інвалід, і не страшна, а цілком нормальна...І знаю що не біда що нема хлопця, це не кінець світу… Та все одно мене мучить це питання, чому я досить не маю хлоця, скількома хлопцями я не дружила і це вже мало не переростало в щось, як бац і все… нічого… я знов сама… хоча все починалось добре ми дружили, гуляли, веселились, дуріли і нічого, бо ніхто нікому не казав подобається один одному… Зараз в мене та сама ситуація, в гуртожитку я познайомилася з хлопце, вже я знаю його майже рік, його звати Юра, він живе ще одним хлопцем, а я з дівчатами, серед яких є моя подруга Марта… Ми спочатку всі просто дружили, майже кожного вечора збирались в 4-х карти грали, чай пили, дуріли, футбол дивились… Але з часом мені став подобатися Юра і якось зараз останнім часом, як ми залишались вдвох то він дозволяв поприставати до мене, але я йому особо не даю, не даю себе навіть нармольно поціловати,і ми не раз я к зуби чистили разом почнем дуріти, обливатись, а вже на інші рази нас побачив його друг і вже подумав що між нами щось є і інші сусіди бачили, але моя подруга Марта нічого незнає я нікому не кажу що мені дуже подобається Юра і коли ми наодинці і він почне мене обнімати і так далі… а все не даюся в жарти перевожу, він каже чому я така не даюся і взагалі не доступна… а я просто боюсь що він захоче зі мною переспати і все, на цьому буде кінець, бо він може попошлити..І коли нас багато в компанії він почне щось там до Марти жартувати, щось пошле сказати, а я завжди сміюсь, весела, не даю вигляду що ревную його, що він мені подобається і часто Марта може сказати що ми йдем з хлопцями гуляти, хоча в нас їх нема, або вдає вигляд що якись хлопець до мене дзвонить, хоча я неї про це не кажу і не прошу...І незнаю що робити з Юрою???? В мене якісь комплекси що до себе, що я нічим не виділяюсь, не граю ні на яких інструментах, немаю талантів… Я як всі, другий сорт і першим мені не бути, можливо це через те що все дитинство та й зараз в мен в сім'ї проблеми, мама з татом свариться, а раніше і погірше було.скільки сліз і нервів я пережила за свої лише 18 років… Я почуваю себе замкнутою, хоча на вигляд завжди весела і розговорчива і то між своїми друзями, бо до нових людей не зразу адаптовуюсь і щоб вільно говорити мені потрібний час… Я якась дивна дуже зажата, перелякана, боюсь робити шаги вперед і взагалі я почуваю себе не корисною для когось, чогось… Поможіть будь-ласка розібратись в собі.., Відпишіть, я дуже вас прошу, дайте мені шанс змінити мені життя!!!!